ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Національну поліцію

Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1 Національна поліція

1. Національна поліція (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ згідно із законом.

Стаття 2. Завдання поліції

1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або інших надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Стаття 3. Правова основа діяльності поліції

1. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Міжнародне співробітництво поліції

1. Взаємовідносини у сферах діяльності поліції з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями базуються на міжнародних договорах, а також на установчих актах та правилах міжнародних організацій, членом яких є Україна.
2. Поліцейські можуть направлятися до міжнародних організацій, іноземних держав як представники поліції з метою забезпечення координації співробітництва з питань, що належать до повноважень поліції.
3. Поліцейські можуть залучатися до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Стаття 5. Взаємодія поліції з органами державної влади та органами місцевого самоврядування

1. Поліція в процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

РОЗДІЛ ІІ

ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ

Стаття 5-1. Верховенства права

1. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
2. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6. Дотримання прав і свобод людини

1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
2. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
3. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або відсутня необхідність подальшого застосування таких заходів.
4. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний негайно вжити всіх можливих заходів до припинення таких дій та обов’язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У випадку приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими, керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про вищезазначені факти зобов’язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов’язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.
5. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 7. Законність

1. Поліція діє лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
2. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
3. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Стаття 8. Відкритість та прозорість

1. Поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України.
2. Поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку.
3. Поліція забезпечує доступ до публічної інформації, володільцем якої вона є, у порядку та відповідно до вимог, визначених законами України.
4. Поліція може оприлюднити (поширити) інформацію з обмеженим доступом лише у випадках та в порядку, визначених законами України.
5. Нормативно-правові акти, що регламентують діяльність поліції, обов'язково оприлюднюються на веб-порталі центрального органу управління поліції. Нормативно-правові акти з обмеженим доступом оприлюднюються у випадках та в порядку, визначених законами України.
6. Проекти нормативно-правових актів, які стосуються прав та свободи людини, обов’язково проходять громадське обговорення в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ.

Стаття 9. Політична нейтральність

1. Поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від її політичних переконань та партійної приналежності.
2. Поліція у своїй діяльності є незалежною від рішень, заяв чи позиції політичних партій та громадських об’єднань.
3. В органах і підрозділах поліції заборонено використовувати будь-які предмети, що мають символіку політичних партій, та проводити політичну діяльність.
4. Поліцейським заборонено висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних цілях.

Стаття 10. Взаємодія з населенням на засадах партнерства

1. Діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на вирішення їхніх потреб.
2. З метою визначення причин та/або умов учинення правопорушень планування службової діяльності органів і підрозділів поліції здійснюється з урахуванням специфіки регіону та проблем територіальних громад.
3. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
4. Оцінка рівня довіри населення до поліції проводиться незалежними соціологічними службами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Безперервність

1. Поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час доби звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
2. Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

РОЗДІЛ ІІІ

СИСТЕМА ПОЛІЦІЇ ТА СТАТУС ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Стаття 12. Загальна система поліції України

1. Систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
2. До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані між собою структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
3. У складі поліції функціонують:
1) кримінальна поліція;
2) патрульна поліція;
3) органи досудового розслідування;
4) поліція охорони;
5) спеціальна поліція;
6) поліція особливого призначення.
4. У системі поліції України можуть бути утворені науково-дослідні установи та установи забезпечення.

Стаття 13. Центральний орган управління поліції

1. Структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції.
2. Штатний розпис (штат) поліції затверджує керівник поліції.
3. Кошторис поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Стаття 14. Територіальні органи поліції

1. Територіальні органи поліції утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
2. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
3. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
4. Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
5. Керівники територіальних органів поліції призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції.
6. Заступників керівників територіальних органів поліції призначає на посади та звільняє з посад керівник територіального органу поліції.
7. Керівником, заступником керівника територіального органу поліції може бути призначена особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на службу в поліцію;
2) має вищу повну юридичну освіту;
3) має стаж роботи в галузі права не менш як п’ять років;
4) має досвід роботи на керівних посадах не менше одного року.

Стаття 15. Основні повноваження Міністра внутрішніх справ у відносинах з поліцією

1. Міністр внутрішніх справ:
1) забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, а також надання поліцейських послуг та контролює її реалізацію поліцією;
2) забезпечує нормативно-правове регулювання діяльності поліції, погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені поліцією та Міністерством внутрішніх справ проекти законів, актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності поліції;
3) затверджує стратегічні програми діяльності та визначає пріоритетні напрями роботи поліції, шляхи виконання покладених на неї завдань, затверджує плани її роботи;
4) забезпечує виконання міжнародних договорів України, які належать до сфер діяльності поліції;
5) забезпечує ведення та експлуатацію баз (банків) даних, визначає порядок обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ, поліцією та іншими центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ;
6) приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство внутрішніх справ;
7) виконує інші обов’язки відповідно до цього та інших законів України.

Стаття 16. Поліцейський

1. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
2. Поліцейський має службове посвідчення та жетон з індивідуальним особистим номером. Зразки та порядок видання службових посвідчень та особисьтих номерних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Стаття 17. Основні обов’язки поліцейського

1. Поліцейський зобов’язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати права і свободи людини;
4) надавати невідкладну, зокрема медичну, допомогу особам, які постраждали від правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їх життя та здоров’я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів дії, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з власних рук.
4. Додаткові обов’язки, пов’язані із проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Стаття 18. Види відповідальності поліцейських

1. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
2. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом України.
3. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Стаття 19. Однострій поліцейських

1. Поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безкоштовно.
2. Зразки предметів однострою поліцейських затверджує Кабінет Міністрів України.
3. На однострої поліцейського розміщується нагрудний знак із чітким зазначенням його жетона з індивідуальним особистим номером.
Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак, а також будь-яким іншим чином перешкоджати читати інформацію на ньому або фіксувати її за допомогою технічних засобів.
Поліцейський, який виконує функції в цивільному одязі, зобов’язаний мати при собі нагрудний знак, передбачений цією частиною, за винятком випадків, коли наявність нагрудного знака перешкоджає проведенню негласної слідчої (розшукової) дії.
Поліцейським підрозділу спеціального призначення номер нагрудного знаку додатково зазначається на однострої і на шоломі таким способом, щоб його було можливо читати або фіксувати за допомогою технічних засобів, крім випадків коли такі поліцейські, відповідно до рішень уповноважених осіб поліції, виконують завдання в режимі секретності.
4. Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.
5. Використання спеціальних звань, відзнак, однострою і службового посвідчення поліцейського особою, яка не є поліцейським, заборонено і має наслідком відповідальність відповідно до Закону.

Стаття 20. Керівник та заступники керівника поліції

1. Безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції.
2. Керівник поліції призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра внутрішніх справ України.
3. Керівник поліції має першого заступника і заступників.
4. Перший зступник та заступники керівника поліції призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром внутрішніх справ України за поданням керівника поліції.
5. Керівником та заступниками керівника поліції може бути призначена особа, яка:
1) відповідає загальним умовам вступу на службу в поліцію;
2) має вищу повну юридичну освіту;
3) має стаж роботи в галузі права не менш як сім років;
4) має досвід роботи на керівних посадах не менш як п’ять років.

Стаття 21. Основні повноваження керівника поліції

1. Керівник поліції:
1) очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань;
2) у межах компетенції організовує та контролює виконання в поліції Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ з питань, що належать до сфери діяльності поліції;
3) вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони й захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання поліцейських послуг;
4) представляє у визначеному порядку поліцію у відносинах з іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, іншими організаціями в Україні та за її межами;
5) звітує перед Міністром внутрішніх справ про виконання покладених на поліцію завдань і повноважень;
6) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;
7) підписує накази поліції;
8) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції;
9) у межах повноважень дає обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції доручення;
10) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату поліції;
11) приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону;
12) призначає на посади та звільняє з посад у порядку, визначеному законом на іншими нормативно-правовими актами про державну службу, державних службовців апарату центрального органу управління поліції;
13) приймає на роботу та звільняє з роботи в порядку, визначеному законодавством про працю, працівників центрального органу управління поліції;
14) приймає у визначеному порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських;
15) приймає у визначеному законодавством про державну службу порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців апарату центрального органу управління поліції;
16) приймає у визначеному трудовим законодавством порядку рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції;
17) у визначеному порядку вносить подання про представлення поліцейських, державних службовців апарату центрального органу управління поліції та працівників поліції до відзначення державними нагородами України;
18) присвоює спеціальні звання поліції відповідно до цього Закону;
19) присвоює ранги державних службовців відповідно до законодавства про державну службу;
20) вносить Міністру внутрішніх справ пропозиції про утворення територіальних органів поліції, які є юридичними особами публічного права, у межах граничної чисельності поліцейських, державних службовців та працівників поліції і коштів, визначених на її утримання, а також щодо їх ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України;
21) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, заклади та установи, затверджує їхні положення (статути), у визначеному порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює інші повноваження з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління поліції;
22) забезпечує дотримання визначеного Міністром внутрішніх справ порядку обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ і поліцією;
23) приймає у визначеному порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є поліція;
24) виконує повноваження керівника державної служби в органі відповідно до законодавства про державну службу та здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

РОЗДІЛ ІV

ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

Стаття 22. Основні повноваження поліції

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчинення правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, уживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) уживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
4) уживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і громадській безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;
8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
10) уживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, парках, скверах, стадіонах, вокзалах, аеропортах, морських та річкових портах, інших громадських місцях;
11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;
13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;
14) уживає всіх можливих заходів з надання невідкладної, зокрема медичної, допомоги особам, які постраждали від кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їх життя та здоров’я;
15) уживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом;
16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;
17) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, уживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
18) уживає заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;
19) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;
20) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;
21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;
22) здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання, та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;
23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки в спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення;
24) сприяє забезпеченню відповідно до закону режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України.

Стаття 23. Додаткові повноваження поліції

1.Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законами України

Стаття 24. Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення

1. Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.
2. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:
1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ;
2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ та інших державних органів;
3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;
4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими державними органами України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.
3. Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.
4. Діяльність поліції, пов’язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України „Про захист персональних даних”, іншими законами України.

Стаття 25. Формування інформаційних ресурсів поліцією

1. Поліція наповнює та підтримує в актуальному стані наступні бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, стосовно:
1) осіб, щодо яких поліцейські здійснюють профілактичну роботу;
2) виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, рух кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду;
3) розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду;
4) розшуку безвісно зниклих;
5) установлення особи невпізнаних трупів та людей, які не можуть надати про себе будь-яку інформацію у зв’язку з хворобою або неповнолітнім віком;
6) зареєстрованих в органах внутрішніх справ кримінальних або адміністративних правопорушень, подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, надзвичайних подій;
7) осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адміністративного затримання; затримання згідно з дорученнями органів правопорядку; затримання осіб органами досудового розслідування; адміністративний арешт, домашній арешт);
8) осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією;
9) зареєстрованих кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень, осіб, які їх учинили, та результати розгляду цих правопорушень у судах;
10) іноземців та осіб без громадянства, затриманих поліцією за порушення визначених правил перебування в Україні;
11) викрадених номерних речей, цінностей та іншого майна, які мають характерні ознаки для ідентифікації, або речей, пов’язаних із учиненням правопорушень, відповідно до заяв громадян;
12) викрадених (втрачених) документів за зверненням громадян;
13) знайдених, вилучених предметів і речей, у тому числі заборонених або обмежених в обороті, а також документів з ознаками підробки, які мають індивідуальні (заводські) номери;
14) викрадених транспортних засобів, які розшукуються у зв’язку з безвісним зникненням особи, виявлених безгосподарних транспортних засобів, а також викрадених, утрачених номерних знаків;
15) виданих дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху та дозволів на рух окремих категорій транспортних засобів;
16) зброї, що перебуває у володінні та користуванні фізичних і юридичних осіб, яким надано дозвіл на придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї;
17) викраденої, втраченої, вилученої, знайденої зброї, а також добровільно зданої зброї із числа тієї, що незаконно зберігалася;
18) бази даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону.
2. Під час наповнення баз (банків) даних, визначених у пункті сьомому частини першої цієї статті, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК).

Стаття 26. Використання поліцією інформаційних ресурсів

1. Поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за умови дотримання положень Закону України «Про захист персональних даних».
2. Інформація про доступ до бази (банку) даних повинна фіксуватися та зберігатися в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та обсяг даних, доступ до яких було отримано.
3. Кожна дія поліцейського щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів, передбачених статтями 25, 26 цього Закону фіксується в спеціальному електронному архіві, ведення якого покладається на службу інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ.
В електронному архіві фіксується прізвище, ім’я, по батькові та номер службового жетона поліцейського, вид отриманої інформації, реєстр з якого отримувалась інформація, час отримання інформації та інші дані, необхідні для ідентифікації поліцейського, що отримував інформацію з реєстрів.

Стаття 27. Відповідальність за протиправне використання інформаційних ресурсів

1. Поліція вживає всіх заходів, спрямованих на недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
2. Поліцейські несуть персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації.
3. Міністерство внутрішніх справ у межах компетенції здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів під час формування та користування поліцейськими інформаційними базами (банками) даних, в порядку, зазначеним в статтях 26, 27 цього Закону.

РОЗДІЛ V

ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ

Стаття 28. Вимоги до поліцейського заходу

1. Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, який обмежує певні права і свободи людини і застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейський захід уживається виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід повинен бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
3. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений у законах України. Поліцейському заборонено обирати будь-які інші заходи, не визначені законами України.
4. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо використати інший захід або якщо його застосування буде неефективним та якщо такий захід заподіяв би найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
5. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він був застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
6. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
7. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності в подальшому застосуванні такого заходу.

Стаття 29. Види поліцейських заходів

1. Поліція для виконання покладених на неї завдань уживає заходів реагування на правопорушення, що визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначеними цими законами.
2. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічному порядку і громадській безпеці або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
3. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
4. Якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження.

Стаття 30. Превентивні поліцейські заходи

1. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:
1) перевірка документів особи;
2) опитування особи;
3) поверхнева перевірка і огляд;
4) зупинення транспортного засобу;
5) вимога покинути місце і обмеження доступу до визначеної території;
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;
7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;
8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
9) застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису;
10) перевірка дотримання вимог обмежень, установлених законом стосовно осіб, що перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;
11) поліцейське піклування.
2. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов’язана повідомити особі про причини застосування превентивних заходів по відношенню до неї, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких здійснюються ці заходи.

Стаття 31. Перевірка документів особи

1. Поліцейський має право вимагати у особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір учинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті зі спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або якщо для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен такий дозвіл, якщо встановити ці права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до учинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом учинення правопорушення.

Стаття 32. Опитування особи

1. Поліцейський може опитати особу якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень.
Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення
2. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації. Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
3. Перед проведенням опитування особи поліцейський роз’яснює їй підстави та мету застосування поліцейського заходу, якщо це не перешкодить виконанню поліцією повноважень, покладених на неї цим Законом.

Стаття 33. Поверхнева перевірка

1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу
2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та (або) оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що в особи є при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу для життя і здоров’ю такої особи або інших осіб.
3. Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповідної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціального приладу або засобу.
4. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в зазначеному транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в такому транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров’ю такої особи або інших осіб;
3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям учинення правопорушення або (і) знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
5. Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речі або (і) транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.
6. Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст особистих речей чи транспортного засобу.
7. При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 КПК України.

Стаття 34. Зупинення транспортного засобу

1. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі:
1) якщо водій порушив правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
2. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Стаття 35. Вимога покинути місце і обмеження доступу на визначену територію

1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) покинути визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей для збереження та фіксації слідів правопорушення.
2. Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у випадках затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних обставин, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей.

Стаття 36. Поліцейське піклування

1. Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:
1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;
2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;
3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;
4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.
Поліцейське піклування має наслідком щодо:
1) осіб, зазначених у пункті 1 абзацу 1, – передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;
2) осіб, зазначених у пунктах 2, 3 абзацу 1, – передання відповідному закладу;
3) осіб, зазначених у пункті 4 абзацу 1, – передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.
2. Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу а також роз’яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.
Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
3. Поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.
Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.
4. Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.
Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія – вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. В такому випадку протокол надається органу чи особі, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.
5. Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідального поліцейського в підрозділі поліції.
У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.
6. Поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.

Стаття 37. Обмеження пересування особи чи транспортного засобу або фактичного володіння річчю

1. Поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.
Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
3. У випадках, визначених частиною 2 цієї статті, поліцейські повинні негайно викликати медичних працівників до місця фактичного знаходження таких осіб, а також, за можливості, поінформувати членів їх сім’ї.
4. Поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоров’я або на життя чи здоров’я іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцеський зобовязаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.
Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначеного Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
5. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.
Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, а також зобов’язаний скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі.
6. Тимчасове обмеження пересування особи та перенесення або перевезення речі негайно припиняється, якщо немає необхідності здійснювати такий захід.

Стаття 38. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:
1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій;
2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;
3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні;
2. Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном.
3. Про застосування вказаного поліцейського заходу обов‘язково складається протокол.

Стаття 39. Перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ

1. Поліція в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ, може оглядати за участю адміністрації (керівництва) юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців) чи їх уповноважених представників приміщення, де знаходяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також безпосередньо оглядати місця їх зберігання з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.
2. Поліція може оглядати зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, що знаходяться у фізичних та юридичних осіб, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання та використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, з метою перевірки дотримання правил поводження з ними та правил їх використання.
3. Поліція відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ, вилучає зброю, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали, інші предмети, матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила чи порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, а також опечатує і закриває об’єкти, де вони зберігаються чи використовуються (у тому числі стрілецькі тири, стрільбища невійськового призначення, мисливські стенди, підприємства і майстерні з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, магазини, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування) у випадку виявлення порушення правил поводження з ними та правил їх використання, що загрожують громадській безпеці, до усунення таких порушень.
4. Поліція інформує відповідний орган Міністерства внутрішніх справ в одноденний строк про кожен факт виявленого порушення правил зберігання і використання зброї, спеціальних засобів, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Стаття 40. Застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.

1. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель, автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
2. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Стаття 40-1. Поліцейське піклування

1. Поліцейське піклування може здійснюватися щодо:
1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;
2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;
3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі;
4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп’яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі.
Поліцейське піклування має наслідком щодо:
1) осіб, зазначених у пункті 1 абзацу 1, – передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;
2) осіб, зазначених у пунктах 2, 3 абзацу 1, – передання відповідному закладу;
3) осіб, зазначених у пункті 4 абзацу 1, – передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.
2. Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу а також роз’яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.
Повідомлення про права і їх роз’яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.
3. Поліцейський уповноважений вилучити у особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, незалежно від того, чи заборонені вони в обігу.
Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.
4. Про застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень.
Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія – вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. В такому випадку протокол надається органу чи особі, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.
5. Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідального поліцейського в підрозділі поліції.
У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський в підрозділі поліції зобов’язаний провести перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.
6. Поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.
Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.

Стаття 41. Поліцейські заходи примусу

1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:
1) фізичний вплив (сила);
2) застосування спеціальних засобів;
3) застосування вогнепальної зброї.
2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
3. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) через здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службові тварини.
4. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:
1) гумові та пластикові кийки;
2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;
3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’язування тощо);
4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та подразнюючої дії;
5) засоби примусової зупинки транспорту;
6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;
7) службові собаки та службові коні;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;
9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;
10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;
11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
12) засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;
13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.
5. Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати заходи примусу, не визначені цим Законом.
6. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншої спеціальної екіпіровки).
7. Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
8. Норми належності підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюються Міністром внутрішніх справ.

Стаття 42. Порядок застосування поліцейських заходів примусу

1. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи (та) поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, що вчинила правопорушення.
4. Поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.
5. Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо.

Стаття 43. Застосування фізичної сили

1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
2. Поліцейський зобов’язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.

Стаття 44. Застосування спеціальних засобів

1. Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
2. Поліцейський уповноважений застосовувати спеціальні засоби тільки в тому випадку, якщо він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Загальні правила застосування спеціальних засобів:
1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчининенні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;
б) під час затримання особи;
в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі;
2) гумові та пластикові кийки застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського;
в) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
3) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та подразнюючої дії, застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
4) засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю і здоров’ю людини;
5) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень застосовуються для:
а) затримання особи;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться в приміщенні;
6) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) відбиття нападу тварини, яка загрожує життю і здоров’ю особи чи поліцейського;
7) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби застосовуються для:
а) маркування особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
б) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень з метою подальшого виявлення осіб та затримання, а також контролю за переміщенням речей;
8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії, засоби акустичного та мікрохвильового впливу застосовуються для:
а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
б) затримання особи, яка чинить збройний опір або з метою примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де перебуває така особа;
в) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка яка знаходиться в приміщенні;
9) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби застосовуються для:
а) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
б) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей;
в) примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися,;
г) затримання озброєної особи, яка підозрюється у вчиненні злочину;
10) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються для:
а) захисту від нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;
б) відбиття збройного нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також для звільнення їх у разі захоплення;
в) затримання особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
г) затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
ґ) затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей, в тому числі поліцейського;
д) подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил;
е) знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю людей, в тому числі поліцейського;
є) припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень;
ж) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей;
11) засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами, застосовуються для:
а) забезпечення маскування дій поліцейських, спрямованих на затримання особи, яка чинить збройний опір, або для того, щоб примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), на які вона перебуває;
б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи;
12) службова собака застосовуються під час:
а) патрулювання;
б) переслідування та затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;
в) під час конвоювання (доставлення) затриманої або заарештованої особи;
г) для відбиття нападу на особу або (і) поліцейського;
13) службовий кінь застосовується під час:
а) патрулювання;

СКАЧАТЬ ПОЛНОСТЬЮ